Антуан де Сент-Екзюпері. Мрійник, загублений у небі
Друга Світова. Після капітуляції Франції – еміграція до Америки. Саме тут у Нью-Йорку у 1943 році вийшов його «Маленький принц», власноруч ілюстрований авторськими акварелями. І ось майже 80 років ми звіряємось із власною відшуканою зіркою та серцем, що бачить.
Він підкорював й небо Північної Африці. Нагородження Воєнним хрестом Французької Республіки. Особисте життя мав відкрите та приховане.
Такими є основні пунктири життя Антуана Марі Роже де Сент-Екзюпері.
Він прагнув небезпеки, перед останнім польотом залишивши записку: « Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про що не жалкую…».
У свої сорок чотири маючи безліч поранень та понівечень, продовжував літати не за правилами. Фахівцям й досі не зрозуміло, як він стільки років підіймався у небо. Його рятували від загибелі неодноразово, але здається до тієї миті, коли він сам цього прагнув.
Антуан де Сент-Екзюпері – автор найдобрішої казки, яку полюбили в усьому світі. Проте, він ще складав вірші, грав на скрипці, малював, був мрійником. Та найбільшою пристрастю француза було небо. Професійним льотчиком Антуан де Сент-Екзюпері став раніше, ніж відомим літератором. Однак, навіть у той час, коли писемство дозволяло відмовитися від небезпечної професії – не зміг. І в останню хвилину життя його «кохана» забрала митця, щоб ніколи не повернути… Антуан де Сент-Екзюпері у «Пунктирі».
«Господи, надійшли мені не те, чого я хочу, а те, що мені справді потрібне. Навчи мене мистецтву маленьких кроків».
«Життя має зміст тільки у тому випадку, якщо день за днем обмінювати його на щось інше, ніж ти сам».
«Звісно, я схиляю голову перед Наукою. Але я схиляю голову й перед Мудрістю».
«Єдине, що має значення - це зусилля».
«Спостережливе лиш серце. Головного очима не побачиш».
«Справжня любов безкінечна: що більше віддаєш, тим більше маєш».
«Чиста логіка є загибель духу».
«Я кажу собі: людина помічає в світі лише те, що вже несе у собі».
«Існує незаперечний закон: переможених не можна одразу перетворити на переможців».
«Коли загрожує небезпека, знову почуваєшся людиною».
«Саджаючи дуб, смішно мріяти, що скоро знайдеш захист у його тіні».
«Спілкування — це розкіш».
«Старих друзів швидко не створиш».
«Той, хто вмирає, вмирає тим, ким він був».
«Я літаю, бо це звільняє мою свідомість від тиранії житейських дрібниць».
«Якщо я стурбований тим, щоб врятувати людину та її можливості, я повинен врятувати принципи, які цю людину формують».
«Вмирають лише за те, заради чого варто жити».
«Для декого істина полягає в тому, щоб будувати, для інших вона в тому, щоб обживати».
«Досконалість досягається не тоді, коли уже нічого додати, а тоді, коли вже нічого не можна прибрати».
«Життя Духу інколи переривається. Тільки життя Розуму неперервне чи майже неперервне».
«Коли ми усвідомимо свою роль на землі, нехай скромну й непомітну, тоді лише будемо щасливі, тоді зможемо жити і вмирати спокійно, бо те, що дає сенс життю, дає сенс і смерті».
«Особистість — це лише шлях. Людина, яка обрала цей шлях, — ось головне».
«Свобода існує лише для того, хто кудись іде».
«Страх виникає тоді, коли втрачаєш упевненість у тому, що ти — це ти».
Посилання на аудіоподкасти: Перейти