Шаповалова-вернисаж
Людмила Іванівна Шаповалова-Іванова народилася 23 лютого 1950 року у м.Дніпропетровську і була єдиною дівчинкою у списку десяти новонароджених у цей «святковий чоловічий» день. «Буде льотчицею» - пророкувала акушерка. Як не дивно, висоти вона боялась з дитинства, та по життю літала, долаючи повітряні ями.
Навчалася у школі № 47 с.Нове Клочко, яку закінчила зі срібною медаллю, хоча мала бути золота. Доля випробовувала. На все життя запам’яталося як пишеться слово «большевистский», бо лише одна помилка на іспиті – і … життя зіграло «вдалий» жарт. Мріяла стати журналісткою, вступала на романо-германське відділення Дніпропетровського національного університету і знову перепона… Один єдиний екзамен з німецької здала на «4» і не пройшла за конкурсом. Працювала на Дніпропетровському вагоноремонтному потім стрілочному заводах, потім в інформаційно-обчислювальному центрі, науково-виробничому підприємстві «Модуль». Згодом закінчила Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту. Одружилася з коханою людиною у 1972 році і разом виростили донечку та двох синочків-близнюків. І ось вже дві онучки підростають.
Ще з дитинства була страшенно активною дівчинкою: співала в хорі, в шкільному та студентському ансамблях, відвідувала танцювальний гурток, потім олімпіади, концерти, театральне мистецтво, спроба писати гуморески, очолювала культурно-масовий сектор у студентські та трудові роки, організовувала ККВ та вечори відпочинку, писала сценарії, вірші, пародії…
Життя випробовує й надалі, загинув чоловік, руйнується країна, серце болить, але рука тягнеться до паперу…. Гумор допомагає їй критично сприймати дійсність, виходити зі складних життєвих ситуацій, легше та оптимістичніше сприймати життя, а головне — саму себе.
Вона пише, молиться і вірить!
Про наболіле…
МОЛИТВА Хочу пишатися нашою владою, |
*** Україно моя кохана! |
ЛИСТ ЗАХИСНИКАМ ВІТЧИЗНИ Повертайтесь живими, сини України, 18.09.2014 |
|
І трохи гумору….
А МЕНІ - НІЧОГО Чоловіка сварить жінка: „Скільки говорити, |
КОЛИСКОВА Співає бабця колискову, |
ВІДПРОСИВСЯ Сидить Ганна край віконця, Петра виглядає, „Ах ти ж гад! Ах ти ж п'яниця! їсти він зібрався! |
А ОРАТИ ТРЕБА Весна. Повінь. Все навколо залито водою.Орест з даху споглядає за тою бідою. Ось сусідським огород ом картуз пропливає..До межі доплив і різко назад повертає. Потім ще раз розвернувся... й ще декілька раз...Раптом з води виринає сусід-дід Панас. Орест скрикнув:"Це ти, діду? Та чи ти здурів!Така повінь! Що в багнюці ти отій робив?" Дід Панас картуз скидає, зводить очі в небо:„Повінь повінню, Оресте, а орати треба!" |
Я Ж ВАС ЗНАЮ Сидить теща біля столу, тихо промовляє: |
ЗАВДАННЯЧКО До загону в партизани проситься Абрам. |
КТО ЖИЛЕЦ?
Выступает председатель
На собрании жильцов:
«Я решать проблеми дома
В одиночку не готов!
Нам охранника нанять бы
Для порядка наконец,
И охранник пусть решает:
Кто жилец, кто -не жилец!»
АЙДА В ДОРОГУ!
Завітав Іван Сусанін у Верховну Раду.
Спікер каже:"Який гість! Скликать Раду нада!
То ж наказую зібрать усіх депутатів!
І давайте без того, без отих дебатів!
Щоб і чемними були. Щоб і не страмились!
Стовідсотково у Раду щоб усі з'явились!"
І промовив тут Сусанін
До спікера строго:
„ Вот- вот! Всєх!
Всєх собирайте
І айда в дорогу!"
ЗАРИСОВКИ С НАТУРЬІ
(В. В. Маяковский написал бы так)
Через двор иду, глаз в свалку вперяю.
Свалка моя - чей мусор - не знаю.
Свалка моя, жэковский дворник
Свалку поджег, задымился дворик.
Дворик мой двор, выгул собачий.
Детей не пускать: собьют с ног иначе.
Собачки, собачища, огроменньїе пащи!
На иную взглянешь- вмиг сыграешь в ящик!
Без намордников мчатся, грозно рычат!
Меж собою дерутся, загрызают котят.
У хозяев собачьих спеси, гонору много-
Ничего не скажи- облают любого...
Дом дряхлеющий мой, позаброшенный ЖЭКом.
Разогнать бы тот ЖЭК, да, похоже, некому!
ЖЭК и слеп, ЖЭК и глух к обращениям нашим
Ему жалоб поток никакой не страшен.
В доме плесень, горит злектропроводка.
Батарей не греют, согревает лишь водка!
Эх! И жить ХОРОШО!
ЭХ! И жизнь ХОРОША!
Матерится народ,
и бунтует душа!
Матеріал надано за книгою:Шаповалова-Іванова, Л. Не журіться, посміхніться! /Л. Шаповалова-Іванова. – Дніпропетровськ : Акцент ПП, 2013.– 59 с.
|