Освітянам на замітку

 Взаємодія педагогів та сім'ї у вихованні патріотичних почуттів у дітей                  

                                                    дошкільного віку

 Виховання патріотичних почуттів є актуальною проблемою сьогодення у суспільстві. Зародження цих почуттів беруть витоки від найближчого оточення, від сім'ї, патріотичні почуття визначаємо як змістове наповнення емоційно-почутгєвого складника патріотизму особистості, що проявляється передусім у переживанні особистістю національної гідності, національної свідомості, любові до Батьківщини, прагненні до збереження та примноження історичного, культурного, релігійного, наукового тощо досвіду та надбання свого народу.

 Смольникова, Галина (кандидат психологічних наук). 

Виховуємо патріотичні почуття змалку // Дошкільне виховання. - 2018. - N 8. - С. 24-27 

Анотація : Надано поради щодо патріотичного виховання у дитячому садку.

   Останні кілька років патріотичне виховання залишається одним з провідних напрямів діяльності закладів дошкільної освіти. Педагоги шукають ефективні методи і шляхи формування в малят основ патріотизму, активної громадянської позиції. І доходять висновку, що бажаного результату не досягти лише гаслами, показною атрибутикою та масовими заходами. Потрібно достукатися до серця дитини. У цьому допоможуть подані нижче поради.

   Складні моральні почуття не є вродженими, їх треба розвивати та виховувати у сім'ї, закладі дошкільної освіти, школі. Патріотичні почуття належать до найскладніших, тож їх іще не можна повністю сформувати в дошкільному дитинстві. Але саме в цьому віці закладаються їх основи.Любов до Батьківщини для дитини — це любов до того, що її оточує, і до тих, хто нею опікується. Сім'я, близькі знайомі, дитсадок, інші діти, подвір'я, де малюк грається та ознайомлюється з різними предметами, явищами.

   Діти завжди цікавляться всім, що відбувається у великому — дорослому — світі, але без допомоги батьків і вихователів їм важко виділити найістотніше та найхарактерніше у тому, що вони спостерігають навколо. Вони можуть приймати за головне нетипове й другорядне.

   Дорослі мають бути посередниками між дитиною і навколишнім світом, спрямовувати та регулювати дитяче сприйняття дійсності. Через брак власного життєвого досвіду малята переймають у них оцінки життєвих подій. Саме тому так важливо, про що говорять і як поводяться батьки вдома, вихователі в дитсадку.

Поки в дитини ще не сформована цілісна система знань, а отже, оцінне ставлення до доброго, корисного і поганого та шкідливого неглибоке, поки вона не усвідомлює себе частиною свого народу, не може бути і мови про дієвий патріотизм.

   Сьогодення багате на яскраві факти, події, які справляють на дітей велике враження. Важливо, щоб дорослі (батьки, вихователі) правильно пояснювали ці факти, керували процесом спостереження й допомагали малим осмислювати свої враження. При цьому варто враховувати психофізіологічні особливості дошкільнят — їхню емоційність, конкретно-образне мислення, здатність активно реагувати на подразники з навколишнього середовища, наслідувати й поступово осмислювати їх. Знання цих особливостей допоможе виховувати любов до Батьківщини на фактах, доступних дітям.

   Не слід вдаватися до абстрактних міркувань. Тільки спостереження, художні образи з дитячих книжок, картини, пісні, народні ігри, живе образне слово забезпечать бажаний результат.

Основні компоненти патріотичного (громадянського) виховання: опора на знання, ставлення, поведінку дітей, їхній досвід, урахування соціального та географічного оточення.

Методи формування моральних уявлень, суджень та оцінок дітей: спостереження, бесіди на соціальні теми, читання художньої літератури, розглядання та обговорення картин, ілюстрацій, творчі розповіді. їх можна використовувати і на заняттях з усією групою, і в роботі з окремими дітьми чи групами, об'єднаними за інтересами.

   Далі надаються приклади довірчих бесід з дітьми для розвитку патріотичних почуттів до Батьківщини.

Шкребтієнко, Л. П. 

Психолого-педагогічні особливості взаємодії педагогів та сім'ї у вихованні патріотичних почуттів у дітей старшого дошкільного віку // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій : науковий журнал. - 2018. - №  3. - С. 65-68

Анотація: Розглядається проблема взаємодії закладу дошкільної освіти та сім'ї. Визначено умови ефективного виховання дитини, що полягють в тісному співробітництві педагогів та сім'ї.

   Розвиток патріотичних почутті забезпечується патріотичним вихованням. Виховання патріотичних почуттів - це системний цілеспрямований процес розвитку змістовного та сутнісного наповнення емоційно-почуттєвого складника патріотизму особистості, що забезпечується діяльнісним механізмом гідної взаємодії особистості із собою як представником свого народу, із власним народом та його надбаннями, з іншими народами.

   Охарактеризуємо наукові засади поняття "взаємодія". Філософи, соціологи, психологи, педагоги у різні часи трактували поняття взаємодії, розглядаючи його як багатоаспектний процес. Поняття „взаємодія" можна охарактеризувати як рівноцінний вплив її учасників один на одного, як процес двосторонньої діяльності, спрямованої на досягнення поставленої мети.

   На сучасному етапі розвитку суспільства вже не дискутується проблема про пріоритетність у виховному процесі інституту сім'ї і суспільних установ. Звичайно, першість належить сім'ї, родині, а суспільні інститути, такі як дошкільний навчальний заклад, мають допомагати батькам у правильному здійсненні впливу на дітей, оскільки сім'я була й лишається головним осередком, де відбувається становлення і розвиток особистості дитини. Сім'я є основним елементом соціального мікросередови- ща, який значно впливає на формування найважливіших якостей особистості.

   На значенні сімейного виховання наголошував П. Лесгафт. На його думку, жоден соціальний виховний інститут не в змозі замінити батька й матір. Саме традиції сімейного виховання мають пріоритетний вплив на формування особистості дитини. Але, як зазначав П. Лесгафт, не варто переобтяжувати дітей, позбавляючи їх самостійності: "Вся таємниця родинного життя в тому й полягає, щоб дати дитині можливість самій розвиватися, робити все самій: дорослі не повинні нічого робити заради особистої зручності й задоволення, а завжди ставитись до дитини, з першого дня появи її на світ, як до людини, з повним визнанням її особистості"

   Однією з умов ефективності виховання дитини є тісне співробітництво вихователів з членами сім'ї, котра є першим, а іноді єдиним середовищем, де дитина формується як особистість. Головним компонентом, який здійснюють виховний вплив на дитину - це система цінностей і соціальні установки сім'ї, стиль взаємовідносин між членами сім'ї, сімейними традиціями, рівень психолого- педагогічної культури батьків.

   Педагогічні працівники вирішують низку завдань, співпрацюючи з родинами своїх вихованців і здійснюючи таким чином просвітницьку роботу.  Проте, сім'ї не однакові за рівнем знань, соціальним станом та ступенем розвитку і виконанням їх функцій. У окремих батьків відсутня орієнтація на виховання моральних почуттів, розвиток емоційної сфери дошкільника. Дошкільний навчальний заклад покликаний здійснити допомогу сім'ї у питаннях виховання, тому слід зробити акцент на принцип неперервності і наслідування виховання дитини в сім'ї і в дошкільному закладі, щоб сформувати взаємну відповідальність педагогів і батьків за виховання дитини.

   Сучасна дошкільна педагогіка володіє напрацьованим через практику інструментарієм взаємодії дошкільних навчальних закладів із сім'ями. Це форми і методи співпраці дошкільних навчальних закладів з батьками, де основним критерієм поділу на форми взаємодії є кількість учагіників.

   За цим критерієм у своєму дослідженні розрізняємо індивідуальні та групові форми і методи роботи. До індивідуальних віднесено: індивідуальні бесіди (у т. ч. телефоном), консультації, відвідування сімей за місцем проживання, листування, прийом та забирання дітей з садка, доручення батькам тощо. Серед групових (колективних) виділяємо: батьківські збори, лекції, "дні відкритих дверей", групові консультації, тренінгові заняття, круглі столи, виставки результатів творчості дітей, свята та інші масові заходи для батьків, клубна робота тощо. Окремою групою науковці виділяють ще наочно- інформаційні форми роботи - "виставки дитячих робіт; реклама книг, публікації у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання".

   Проведений аналіз літературно-джерельної бази щодо взаємодії дошкільного навчального закладу і сім'ї виявив, що педагогізація родин відбувається через консультативно-рекомендаційну (батьківські збори, усні й письмові консультації, бесіди, практикуми, тренінги тощо), лекційно-просвітницьку (батьківські лекторії, всеобучі, конференції, педагогічні читання) діяльність, залучення батьків до освітнього процесу ("дні відкритих дверей", участь у підготовці й проведенні свят, розваг, окремих занять, в оснащенні педагогічного процесу та впорядкуванні приміщень, території разом з дітьми і педагогами).

   Дієві обговорення виступів, в процесі яких батьки висловлювали свої пропозиції щодо можливостей сім'ї у вихованні патріотичних почуттів у дітей. Серед них батьки назвали такі-от:

  Кишинська, Алла (кандидат психологічних наук). 

Щоб країна пишалася нами : формування основ патріотизму в дошкільнят / А. Кишинська // Дошкільне виховання. - 2017. - N 8. - С. 2-6 

Анотація : Надано матеріали спрямовані на виховання у малят любові до рідного краю.

   Виховання патріотизму з дошкільного дитинства — таке завдання ставить сьогодні перед освітою держава. Успіх виховного впливу значною мірою залежить від розуміння психологічних механізмів визрівання цього почуття в особистості.  У психологічних дослідженнях патріотизм розглядається як єдність когнітивного, емоційного та діяльнісного компонентів.   Формування патріотизму передбачає оволодіння особистістю певною системою знань, уявлень про країну, вироблення адекватного емоційно-оцінного ставлення до неї, що як результат має відобразитися у поведінці, вчинках.

   Переживаючи різні емоції, пов'язані з рідним краєм, привласнюючи оцінки і ставлення близьких дорослих, набуваючи уявлення про рідну країну (когнітивний компонент), дитина вибудовує власне ставлення та мотивує свою поведінку.

У   свідомлення себе частиною нації можливе лише в процесі суспільної діяльності, під час якої дитина переживає сплеск позитивних емоцій. Особливість прояву патріотизму в дошкільнят така: їхній моральний досвід обмежений рамками тієї практичної діяльності, в яку вони включаються (гра, спілкування з дітьми і дорослими, праця). Діяльнісний компонент як основа патріотизму дошкільника формується завдяки набуттю досвіду, соціалізації, залученню його до різних видів суспільної діяльності.

   Традиційно у формуванні почуття патріотизму основний зміст складає народознавчий аспект: звичаї, традиції, побут, ремесла... — все це важливе, але відірване від щоденної життєвої практики малюка.

   "Євробачення", війна, повінь, вибори, будівництво нового мікрорайону, відкриття нового парку, мосту чи станції метро, новий автобус у місті, знищення зелених насаджень — ось реалії, які оточують дитину, про які вона чує від батьків, які спостерігає на власні очі або з екрана телевізора. Саме це — країна, у якій вона живе.

Неможливо відсторонити дитину від життя, І але можна і варто формувати в неї розуміння дійсності, адекватне ставлення до неї та бажання діяти на благо країни.

   Тож окрім культурної спадщини народу та його минулого, варто ознайомлювати вихованців з географічними особливостями рідної країни, її промисловістю, господарством, соціально-культурними, економічними і навіть політичними (доступними з огляду на вік малят) подіями.

   Формування основ патріотизму в дошкільнят здійснюється з поступовим розширенням змісту від мікросередовища (рідного дому, сім'ї, вулиці) до макросередовища (місцевості, у якій живуть діти, держави). Це відображено у завданнях чинних комплексних програм. Узагальнимо їх.

Молодша група

Середня група

Сприяти розумінню своєї приналежності до українського народу, вихованню любові до Батьківщини

Старша група

Пахальчук, Наталія (кандидат педагогічних наук; доцент кафедри дошкільної та початкової освіти). 

Підготовка фахівців дошкільної та початкової освіти до національно-патріотичного виховання дітей // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2018. - № 9/12. - С. 49-53

Анотація : Представлено досвід Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського щодо набуття майбутніми вчителями початкових класів та вихователями дітей дошкільного віку професійних компетентностей. Розглянуто можливості навчальних дисциплін «Методика фізичного виховання та валеологічної освіти», «Методика навчання освітньої галузі «Здоров'я і фізична культура», «Технології фізичного виховання та  валеологічної освіти» у забезпеченні національно-патріотичного виховання зростаючого покоління. Обгрунтовано, що рухова діяльність має потужні можливості щодо формування патріотичних рис характеру. Запропоновано завдання, які можна використовувати в системі підготовки майбутніх педагогів.

   Науковці розробили різноманітні освітні технології та як розвивальні, проблемні, дослідницькі. У контексті гуманізації освіти на теренах України започатковують альтернативні навчальні заклади, впроваджують нові освітні технології на основі нових підходів до подачі та засвоєння інформації. Зокрема, значущий досвід різних прийомів, методів, форм роботи з майбутніми педагогами накопичено на факультеті дошкільної, початкової освіти та мистецтв Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

   Під час вивчення навчальної дисципліни «Технології фізичного виховання та валеологічної освіти» майбутні педагоги опановують ботмерівську гімнастику. Автором гімнастики є Фрідріх Максиміліан Едуард Граф фон Ботмер, учитель фізичної культури першої Вальдорфської школи, започаткованої 1919 року в Штутгарті (Німеччина). Ботмерівська гімнастика охоплює: вправи з м'ячами (малими й великими), дерев'яними палицями, природними матеріалами (каштанами, камінчиками, волоськими горіхами); ритмопластика, образні етюди; вправи у парах і групах; ігри на розвиток уваги й координації, що сприяють соціалізації особистості.

   На заняттях зі студентами здійснюється спроба поєднати твори українського літературного мистецтва та "вправи з ботмерівської гімнастики. Зокрема, метою вправи «Коло друзів» є формування вміння працювати в колективі, відповідальності за спільний результат, виховання відчуття ритму, спритності.

   Наступну вправу на відновлення дихання та релаксацію «Купол» студенти використовують із дітьми під час педагогічної практики для уявної подорожі просторами України. Мета вправи «Купол»: приведення організму до відносно спокійного стану; формування відчуття єдності з довкіллям. 

   Також зі студентами використовують танцювально-рухову терапію. Хоровод - це не лише танок, а й відображення життя наших предків, наша культурна спадщина. Наведемо фрагмент супроводу до хороводу з ботмерівської гімнастики з нашим віршованим перекладом. Мета хороводу: формування відчуття спільного ритму суспільного життя, набуття відповідальності, формування вміння одночасно бути в єдності з іншими та залишатись самим собою тощо.

   Вимоги щодо включення фольклору до фізкультурно-оздоровчої діяльності дошкільників:

Складається план-конспект заняття з фізичного виховання для дітей середнього дошкільного віку (старшого дошкільного віку) за мотивом української народної казки відповідно до вимог:

Шкребтієнко, Л. П. 

Особливості активізації взаємодії педагогів та сім'ї у вихованні патріотичних почуттів у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури 

// Вісник Київського інституту бізнесу та технологій : науковий журнал. - 2019. - № 1. - С. 80-86

Анотація: Розкрито особливості взаємодії сім'ї та педагогів у виховання патріотичних почуттів у дітей старшого дощкільного віку.

    Проблема сучасної дошкільної освіти полягає у вихованні високо моральної особистості, на сам перед, такої, що здатна любити своїх близьких, свій народ, рідний край, бути патріотом своєї землі, Батьківщини. Зародження патріотичних почуттів беруть витоки від першого контакту з матір'ю, як найближчого оточення.

   Розкриваючи особливості активізації взаємодії педагогів та сім'ї у вихованні патріотичних почуттів у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури схарактеризуємо наукові засади поняття «взаємодія».

   У розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки ця проблема була актуалізована К. Ушинським. Він підкреслював пріоритетність сімейного виховання, зазначаючи, що від його успішності залежатиме подальша доля дитини. «Важко виразити словами, - писав педагог, - те особливе, світле, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас певні сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми вийшли»

   У сучасній дошкільній педагогіці окреслено основні принципи взаємодії з батьками: професійної компетентності; діагностичного підходу до родин; диференційованого підходу до родин; спрямованості педагогічної освіти батьків на особистість дитини, її індивідуальний, творчий розвиток; індивідуального підходу до родин.

Педагогічні працівники вирішують низку завдань, співпрацюючи з родинами своїх вихованців і здійснюючи таким чином просвітницьку роботу. До основних завдань взаємодії із сім'єю вихованців, які реалізовуються на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти, належать:

   Проте сім'ї не однакові за рівнем знань, соціальним станом та ступенем розвитку і виконанням їх функцій. У окремих батьків відсутня орієнтація на виховання моральних почуттів, розвиток емоційної сфери дошкільника. Дошкільний навчальний заклад покликаний здійснити допомогу сім'ї у питаннях виховання, тому слід зробити акцент на принцип неперервності і наслідування виховання дитини в сім'ї і в дошкільному закладі, щоб сформувати взаємну відповідальність педагогів і батьків за виховання дитини.

Формування педагогічної культури батьків є складником взаємодії будь-якого суспільного інституту із сім'єю. Сім'ї потребують уваги з боку держави, особливо в питаннях виховання дітей, труднощі у виконанні сім'єю виховної функції значною мірою пов'язані зі знеціненням моральних, духовних, громадянських ідеалів у суспільстві, відсутністю загальних стратегій виховання.

   Сучасна дошкільна педагогіка володіє напрацьованим через практику інструментарієм взаємодії дошкільних навчальних закладів із сім'ями. Це форми і методи співпраці закладів дошкільної освіти з батьками, де основним критерієм поділу на форми взаємодії є кількість учасників.

   За цим критерієм у своєму дослідженні розрізняємо індивідуальні та групові форми і методи роботи. До індивідуальних віднесено: індивідуальні бесіди (у т. ч. телефоном), консультації, відвідування сімей за місцем проживання, листування, прийом та забирання дітей з садка, доручення батькам тощо. Серед групових (колективних) виділяємо: батьківські збори, лекції, «дні відкритих дверей», групові консультації, тренінгові заняття, круглі столи, виставки результатів творчості дітей, свята та інші масові заходи для батьків, клубна робота тощо. Окремою групою Т. Поніманська виділяє ще наочно-інформаційні форми роботи - виставки дитячих робіт; реклама книг, публікації у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання.

   Проведений аналіз літературно-джерельної бази щодо взаємодії закладу дошкільної освіти сім'ї виявив, що педагогізація родин відбувається через консультативно-рекомендаційну (батьківські збори, усні й письмові консультації, бесіди, практикуми, тренінги тощо), лекційно-просвітницьку (батьківські лекторії, всеобучі, конференції, педагогічні читання, використання дитячої художньої літератури) діяльність, залучення батьків до освітнього процесу («дні відкритих дверей», участь у підготовці й проведенні свят, розваг, окремих занять, в оснащенні педагогічного процесу та впорядкуванні приміщень, території разом з дітьми і педагогами).

Отже, основними особливостями активізації взаємодії педагогів закладу дошкільної освіти з батьками було: встановлення довірливих ділових контактів із сім'ями вихованців; забезпечення батьків мінімальною психолого-педагогічною інформацією, навчання їх способами встановлення спілкування з дитиною; використання художніх творів як засобу виховання патріотичних почуттів; забезпечення регулярної взаємодії дітей, вихователів і батьків; залучення членів сім'ї до педагогічного процесу; створення в сім'ї предметного та емоційно-розвивального середовища. Було визначено напрями, форми і методи виховання патріотичних почуттів дітей старшого дошкільного віку.